Ці продукти є однокомпонентними або складовими системами летючих органічних рідин. Розчинники служать для розчинення плівкоутворювачів або для розведення готових розчинів. Найпоширенішим розчинником в природі є звичайна вода, але в лакофарбовій промисловості цей розчинник використовується, в основному, у виробництві воднодісперсійних фарб, грунтовок і лаків. Серед розчинників для фарб, емалей і лаків набагато більш широкого поширення набули органічні розчинники.
Розглянемо найбільш популярні типи органічних розчинників, що використовуються в хімічній промисловості. По хімічній природі їх можна розділити на наступні шість груп:
1) вуглеводневі — аліфатичні, аліциклічні, ароматичні, нафтові та терпенові;
2) кетони;
3) прості і складні ефіри;
4) спирти;
5) галогенові розчинники;
6) інші розчинники.
Вуглеводневі розчинники отримують при сухій перегонці дерева і кам’яного вугілля, з сланцевого бензину, з нафти і нафтового газу.
В даний час основним природним джерелом більшості вуглеводневих розчинників є нафта.
У ній, в основному, містяться парафінові, нафтенові і ароматичні вуглеводні. Залежно від типу нафти в ній переважає той чи інший клас вуглеводнів.
А ось фракції нафти, перегнані в широкому діапазоні температур, складаються з суміші вуглеводнів різної хімічної будови.
Аліфатичні вуглеводні — в лакофарбовій промисловості знаходять застосування переважно парафіни.
За кордоном широке застосування знайшли ізопарафіни, так як вони практично не мають запаху (запах органічних розчинників обумовлений їх високою летючістю і відноситься до шкідливих факторів роботи з розчинниками). Ізопарафіни застосовуються для створення малотоксичних покриттів, в медицині при виробництві хірургічних шовних матеріалів і т. д.
Аліциклічні вуглеводні мають обмежене застосування у виробництві і технології нанесення лакофарбових покриттів, хоча і мають більш високу розчинюючої здатністю, ніж аліфатичні розчинники, і меншою токсичністю в порівнянні з ароматичними. Основним природним джерелом отримання цих розчинників є нафта.
Аліциклічні розчинники досить широко використовуються у виробництві синтетичних волокон, різанини, друкарських фарб.
Найбільше застосування в якості розчинника отримав циклогексан, який застосовується для розчинення етилцелюлози, масел і жирів, восків і каучуків.
Ароматичні вуглеводні — найбільш велика група вуглеводневих розчинників, що випускаються хімічною промисловістю.
В даний час ароматичні вуглеводні отримують переважно з нафтових фракцій методами каталітичного риформінгу і піролізу і, значно меншою мірою, при переробці кам’яного вугілля.
Вітчизняною промисловістю випускаються практично всі ароматичні розчинники.
Ароматичні розчинники володіють вищою розчинюючою здатністю в порівнянні з іншими вуглеводневими розчинниками і в якості складових компонентів входять в більшість сумішевих розчинників.
До ароматичних розчинників відносяться: бензол, толуол і ксилол, ізопропилбензол, сольвент, тетралін і декалін.
Нафтовими розчинниками прийнято вважати фракції нафти, одержувані в результаті перегонки і складаються з сумішей індивідуальних вуглеводнів (парафінових, нафтенових, ароматичних).
Для характеристики нафтових розчинників, що об’єднуються терміном «нефрас» (нафтовий розчинник), використовуються ознаки, що характеризують їх вуглеводневий і фракційний склади; останні ж визначають основні фізико-хімічні властивості розчинників.
Вказуються також і інші параметри, такі, наприклад, як температура спалаху.
Розрізняють такі типи нафтових розчинників по їх вуглеводневому складу:
Нефрас-С — розчинники змішаного складу, в яких присутні вуглеводні всіх груп (але не більше 50% масової частки вуглеводнів кожної з груп).
Нефрас-А — розчинники з переважанням аліфатичних вуглеводнів і зниженим вмістом ароматичних вуглеводнів (не більше 2,5%).
Нефрас-І — ізопарафінових розчинники.
Нефрас-П — парафінові, що містять більше 50% масової частки парафінових вуглеводнів.
Нефрас-Н — з переважанням нафтенових вуглеводнів.
Найважливішими експлуатаційними властивостями нафтових розчинників є:
— здатність розчиняти органічні сполуки;
— здатність видаляти органічні забруднення з поверхні металів;
— здатність швидко випаровуватися;
— здатність до мінімального утворення відкладень своїх компонентів;
— корозійна агресивність (визначається наявністю в розчинниках сірчистих сполук);
— стабільність якості нафтових розчинників, яка характеризується їх гарантійним терміном зберігання.
Прикладами нафтових розчинників є: бензини, уайт-спірит, гексанові і гептанові розчинники.
Терпенові вуглеводні є одним з давно відомих класів розчинників рослинного походження.
До них відносяться природні і синтетичні вуглеводні.
Терпени містяться в ефірних маслах квітів, листя різних рослин, в природних смолах (бальзами), в хвої і деревині хвойних дерев (сосни, ялини, ялиці, ялівцю, модрини).
До числа широко застосовуваних терпенових розчинників відносяться скипидар, дипентен, соснове масло (пайнойль), ізопропілтолуол.
Кетони є розчинниками більшості плівкоутворюючих речовин.
У лакофарбової промисловості застосовуються аліфатичні і циклічні кетони.
З аліфатичних граничних кетонів широко використовуються: ацетон, метилетилкетон, метилізобутилкетон, діізобутілкетон, діацетоновий спирт.
Основною перевагою аліфатичних кетонів є їх висока розчинна здатність і порівняно мала токсичність.
З циклічних кетонів знайшли застосування циклогексанон і метилциклогексанон.
Розчиннини гуртом ТМ TOPхім — це відмінна якість та прийнятною ціною.
Отримати комерційну пропозицію
